[:ua]Терпимість, врівноваженість, спокій, витримка, уміння прийняти ситуацію і розуміння причин її виникнення, толерантність, здатність слухати й чути, дивитись і бачити — усіх цих якостей та вмінь хлопчику — майбутньому чоловіку, необхідно набути ще в дитинстві, аби відтак не виходити «стінка на стінку» ні в сім’ї, ні в роботі, ні на вулиці. Натомість — працювати над самовдосконаленням, а отже, вдосконалювати суспільство і світ, у якому ми всі живемо. За багатьма негативними проявами, починаючи з дитячої агресивної поведінки, завершуючи серйозними конфліктами з правоохоронними органами, стоїть намагання хлопчиків відповідати іміджу сильного чоловіка — саме тому однобічному образу, який тисне на них через мас-медіа, через нав’язливу рекламу, і приймається як певний еталон у групі ровесників. Чи не дорослі пропонують дітям саме такі орієнтири поведінки?

«Дай здачі!», «Бий першим!» — такий рецепт поведінки нерідко дають хлопчикам їхні батьки. Зрозуміти, поспівчувати, знайти компроміс, виявити шляхетність, пробачити і не па­м’ятати образи — як часто дорослі усувають це все з репертуару поведінки свого сина, бо асоціюють з поняттям «не козак». «Нехай син зростає справжнім чоловіком, щоб і в пику міг дати, кому треба, — самовдоволено розповідає батько, який привів на секцію боротьби семирічного хлопчика, — а то ледве з тих танців забрав, два роки я вже терпів ці танці-шманці». Хлопчик покірно надягає кімоно, заходить до зали. Можливо, він стане вправним тек­вандистом, але музика й танець з його душі можуть просто зникнути, як і тонкі почуття, що живуть у звуках і рухах, як і часточка його душі.

Будучи самі недостатньо розвиненими емоційно, не впоравшись з важливими гранями свого саморозвитку, батьки передають у спадок власні проблеми, закладаючи фундамент нових проблем у своїх синів. Батькам варто відкрити й осягнути багатий внутрішній світ своїх маленьких синів, поки вони ще не підросли.

Яким чином ми, дорослі, маємо допомогти дитині розвивати власні почуття? Дорослим треба пам’ятати, що дитина — це маленька людина, з усіма притаманними їй переживаннями, емоціями, які вона має право мати й виражати. Дорослі ж мають це приймати, розуміти, розділяти і, передусім це мають робити рідні та близькі. Докоряючи хлопчику, що він грає в ляльки, закладають фундамент майбутніх непорозумінь у його майбутній власній сім’ї. І це не перебільшення. Не навчившись грати в доньки-матері, хлопчики не засвоять базових алгоритмів побудови стосунків з іншими людьми. Репертуар різноманітних соціальних ролей дитині доцільно освоїти впродовж дошкільного дитинства в рольових іграх, що останніми роками стають збідненими через різні ґаджети, а трохи пізніше їх витісняє навчання.[:]